Семенівка
Мальовнича Семенівка

Семенівка —

село, в якому живе історія...

Про наше село

Між Пустомитами та Щирцем, серед мальовничих краєвидів Львівщини, розташувалася Семенівка — село з історією, що сягає глибини століть.

Перша письмова згадка про Семенівку датується 1397 роком. За однією з історичних версій, її назва пов’язана з давнім монастирем Святого Симона, що існував на цій території ще в XI–XII століттях.

Семенівка пам’ятає різні епохи, зміну поколінь, непрості випробування та великі історичні події. Тут збереглися святині, які є свідками минулого, — дерев’яна церква Святого Архистратига Михаїла та костел Святого Мартина. Кожна з цих споруд має власну історію, сповнену цікавих і часом непростих сторінок.

Але історія Семенівки — це не лише дати, будівлі та архівні документи. Це долі людей, родинні спогади, традиції, праця багатьох поколінь і любов до рідної землі.

Сьогодні Семенівка продовжує жити, розвиватися та творити власну історію. Тут шанують минуле, пам’ятають тих, хто захищав Україну, дбають про культурну спадщину та передають наступним поколінням найцінніше — пам’ять про своє коріння.

Бо Семенівка — це не просто місце на карті. Це наш дім, наша історія і наша спільна пам’ять.

Краєвиди села Семенівка
1397 р.
перша письмова згадка
~2 100
мешканців
~20 км
до Львова

Розташування на карті

с. Семенівка, Львівський район, Львівська область

Літопис краю

Сторінки історії

XV–XVIII ст.

ДАВНІ ЧАСИ ТА ЗАСНУВАННЯ

Історія Семенівки сягає глибини століть. Перша відома письмова згадка про село датується 1397 роком. Його назва пов’язується з давньою історією цієї місцевості та переказами про монастир Святого Симона. Упродовж наступних століть Семенівка формувалася як сільська громада, де життя людей було тісно пов’язане із землеробством, традиціями, родинними звичаями та християнською вірою. Важливе місце в житті мешканців посідали духовні святині, які ставали осередками релігійного та громадського життя. Саме в цей період закладалися традиції та культурні основи, які передавалися від покоління до покоління.

XIX – початок XX ст.

ПРОБУДЖЕННЯ ТА «ПРОСВІТА»

XIX століття стало періодом важливих суспільних і культурних змін для галицьких сіл. Не оминули вони й Семенівку. Зростала роль освіти, українського слова та національної свідомості. Важливим осередком громадського життя ставали школа, церква та місцеві культурно-просвітницькі ініціативи. Особливе значення мало поширення діяльності товариства «Просвіта», яке сприяло розвитку освіти, читання, української культури та самоорганізації громади. Мешканці села зберігали народні звичаї, традиції та рідну мову, формуючи основу громадського життя наступних поколінь. Цей період став часом поступового пробудження національної свідомості та прагнення українців зберегти власну ідентичність.

1939–1990 рр.

РОКИ ВИПРОБУВАНЬ ТА СТІЙКОСТІ

Це один із найскладніших періодів в історії Семенівки. Друга світова війна та встановлення радянської влади принесли мешканцям села важкі випробування. Війна змінила звичний уклад життя, залишила болючі сліди в долях родин і пам’яті місцевих жителів. Після завершення війни розпочалися масштабні суспільні зміни: примусова колективізація, перебудова господарського життя та встановлення радянських порядків. Українці, які прагнули зберегти свою національну ідентичність, нерідко зазнавали переслідувань і репресій. Попри складні обставини, мешканці Семенівки продовжували працювати, виховувати дітей, берегти родинні традиції та передавати пам’ять про пережите. Спогади очевидців, історії родин і свідчення старожилів сьогодні допомагають відтворити події тих непростих десятиліть.

1991 р. – СЬОГОДЕННЯ

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ТА СУЧАСНІСТЬ

Проголошення незалежності України у 1991 році відкрило нову сторінку в історії Семенівки. Розпочався період змін, відновлення національних традицій, розвитку громадського життя та переосмислення власного минулого. Особливого значення набуло збереження історичних пам’яток, духовної спадщини та пам’яті про попередні покоління. Село продовжує розвиватися, змінюватися та пристосовуватися до нових викликів. Водночас Семенівка переживає разом з усією Україною непрості випробування, пов’язані з російською агресією. Її мешканці підтримують українських захисників, долучаються до волонтерства та допомагають наближати перемогу. Сьогодні історію села творять його люди — ті, хто тут народився, живе, працює, оберігає традиції та дбає про майбутнє Семенівки.

Усна спадщина

Спогади мешканців

Спогади Мороз Галини

Усні спогади Мороз Галини, записані онукою Паранчук Вікторією у 2026 році.

Моя родина, а саме моя прабаба Мороз Галина (1942 р. н.) та мій прадід Битюга Іван (1940 р. н.), теж належали до сімей, яких примусово виселили із Холмщини, Томашівського району.

Спогади про переселення родин Лазурків та Дмитришиних

Спогади про переселення родин Лазурків та Дмитришиних записані онукою Лабою Іриною.

Лазурко Степан

Степанові Лазурку на той час було лише сім років. Він разом зі своєю родиною змушений був залишити рідний край у Польщі, село Маковисько, та вирушити на нове місце проживання.

Спогади Ольги Григорівни Януш (Лобаз)

Ці спогади були записані онукою Гнатків Лілією про пережиті події, родинну історію та життя в минулі роки.

Дитинство в селі Цетуля

Я народилася 1937 року в селі Цетуля, що тоді було на території Польщі. Наші батьки були українцями. У селі жили і українці, і поляки — приблизно половина на половину. Була українська церква, школа. Люди між собою жили, спілкувалися, навіть одружувалися. Раніше поляки з українцями добре жили, а потім усе змінилося.

Спогади Веніаміна Петровича Бучковського про переселення та перші роки життя в Семенівці

Записані дочкою Бучковською Тетяною.

Мене звати Веніамін Петрович Бичковський. Я народився 31 серпня 1937 року в селі Завади Томашівського повіту, що в Польщі.

Спогади сімей Бондаруків та Пундіїв

Зібрані онукою Бернат Діаною.

Історія моєї родини пов’язана з примусовим переселенням українців із Польщі у 1947 році. Ці події безпосередньо торкнулися моїх предків, яким довелося залишити рідні домівки та починати життя заново в Україні.

Спогади Родини Ставкових

Записані онукою Софією Пилипець.

Історія моєї родини пов’язана з примусовим переселенням українців із Польщі у 1944–1946 роках. Ці події торкнулися обох гілок моєї родини — як по батьковій, так і по маминій лінії.

Спогад Лесі Олексіївни Манюк (Білої) про переселення родини із села Нове Брусно

Родинний спогад Лесі Олексіївни Манюк (Білої) про переселення матері Наталії Іванівни Білої.

Важливим свідченням переселення українського населення є спогад Лесі Олексіївни Манюк (Білої), мати якої, Наталя Іванівна Біла, народилася в селі Нове Брусно Любачівського повіту.

Спогади Сергія Дмитровича Потоп’яка про примусове переселення із села Юрів до Семенівки

Записано онуками.

Я народився у 1940 році в селі Юрів Томашівського повіту, що тоді було на території Польщі. Був ще зовсім малим хлопчиком, але деякі події тих років закарбувалися в моїй пам’яті назавжди.

Спогад Анастасії Олексіївни Шабат (дівоче прізвище Глова) про переселення родини із села Цетуля до Семенівки

Записаний донькою Ольгою Дмитрівною Шабаковською.

Анастасія Олексіївна Шабат народилася 1920 року в селі Цетуля Ярославського повіту. У родині виховувалося п’ятеро дітей: Анна, Катруся, Іван, Михайло та сама Анастасія. Дитинство минуло в рідному селі, де вона закінчила чотири класи місцевої школи.

Спільний архів

Поділіться своїми матеріалами чи спогадами

Якщо ви маєте історичні світлини, документи чи родинні розповіді про Семенівку — заповніть форму нижче.

Google Форма для збору спогадів та фотографій
Відкрити форму